У той час як куріння кальяну було введено в США в 1960-х роках, ця древня практика тільки недавно почала ставати популярною в нашій країні. За останні п’ять-сім років кальян-бари стали з’являтися майже всюди, стаючи новим соціальним середовищем. На відміну від куріння сигарет, кальян вважається громадською діяльністю, яка покликана стимулювати не тільки дискусію, але і розуміння. На сьогоднішній день, кальяни можуть бути хорошим подарунком на день народження або інше свято для справжнього цінителя.
Кальян спочатку зародився на північному заході Індії і незабаром пробився до Туреччини близько 500 років тому. Він піднявся до слави під владою Османської імперії за часів Мурата V в 1623-1640 роках. Турецький вищий клас дуже любив кальян і сприяв збільшенню його популярності на Близькому Сході. Тож не дивно, що турки дуже шанобливо ставляться до даного процесу, адже вважається, що куріння кальяну – це майже священний обряд. Його часто курили після королівських обідів і дипломатичних зустрічей. Він навіть став свого роду статусним символом, і багато султанів отримували екзотичні кальяни зі своїми портретами.
На Близькому Сході кальяни називають наргіле, перське слово для кокоса, так як вони спочатку були зроблені з шкаралупи кокоса. Наргіле складається з чотирьох частин:
– мундштук;
– верхньої частини наргіле;
– трубки;
– тіла труби, яке заповнюється водою.
Слово “кальян” з’явилося, коли кальяни стали виготовляти зі скла і насправді відноситься до скляної основи, а не до тютюну.
Сьогодні кальян-бари – це громадські місця, де багато людей збираються разом, щоб обговорити політику і місцеві події. Ісмет Ертеп з Туреччини одного разу сказав, що “сигарети для нервових людей, конкурентоспроможних людей, людей в бігах. Коли ти куриш наргіле, у тебе є час подумати. Це вчить вас терпінню. Курці наргіле мають набагато більш збалансований підхід до життя, ніж курці сигарет.” Саме ця філософія керує багатьма сучасними любителями кальяну.