Неподалік від мегаполісу, якщо проїхати менше сотні кілометрів в напрямку Білої Церкви, перед вами несподівано постане розкішний палацовий парк.
В кінці XVIII століття ці землі Білоцерківського староства були у володінні польського гетьмана Браницького. Тут кипіло світське життя: 20 кілометрів алей, що розходяться в різні кінці 400 гектарів паркових просторів, де кожна стежка і поляна повинні були дивувати знатних гостей. Парк “Олександрія”, названий на честь дружини гетьмана, і зараз залишається найбільшим і найвеличнішим дендропарком України.
“Парк Олександрія має багату історію. Починається вона з кінця XVIII століття. Датою заснування парку вважається 1788 рік. Його натхненником була Олександра Браницька”, – розповідає Наталя Дойко, заступник директора державного дендропарку “Олександрія” НАН України.
Місце під його створення обрали зовсім випадково. У той час Браницькі за містом будували готель або, як тоді називали, аустерію. Якось, проводячи інспекцію, Олександра вийшла з карети та побачила незвичайну місцевість, пересічену трьома глибокими ярами. І тоді Браницькі змінили свої плани, аустерію перебудували під літній палац і заклали парк. Щоб природна краса тутешніх місць досягла художньої завершеності, за справу взявся відомий французький архітектор паркового будівництва Мюфо. Ландшафтними композиціями, що складаються здебільшого з екзотичних рослин, займався садівник. Стараннями Августа Єнця “Олександрія” перетворилася на справжній пейзажний парк. Більше 50 років він ретельно підбирав, висаджував рослини, а потім доглядав за ними. Парк став справою його життя.
“Як і багато парків України, “Олександрія” була створена на основі природної діброви. Діброва займає близько 40 га площі, на ній – понад 2 тисячі дубів віком понад 200 років”, – говорить Наталя Дойко.
Численні озера – прикраса “Олександрії”. Лебедине, Холодне, Дзеркальне, Русалчине – кожне по-своєму прекрасне і змінюється в залежності від пори року. У пишній прибережній рослинності ховаються безліч струмочків, джерел і маленьких водоспадів.
“У парку дуже багато джерел. Вода в них не тільки прохолодна та смачна, а й цілюща, тому що містить багато радону. До того ж вона тепла. Постійна температура – 8-9 градусів. Навіть в найхолодніші зими ця вода не замерзає. Від численних джерел вона збирається в струмки, які з дзвоном падають з великих чи малих водоспадів”, – розповіла заступник директора державного дендропарку” Олександрія “НАН України.
Парк “Олександрія” створювався з мінімальним втручанням в природний ландшафт. Якихось масштабних земляних робіт тут не проводили, найбільші були спрямовані на створення ставків у величезних ярах – тих, що перетинали долину. Вибирали ділянки з великим перепадом по висоті та будували дамби.
Про швидкоплинність життя тут нагадують і руїни античного замку. Цей обов’язковий елемент парку в античному стилі в “Олександрії” побудували спеціально. Крізь стіни та стелі руїн проросли сильні та могутні дерева, підкреслюючи вік цього замку. Це одне з найоригінальніших архітектурних споруд “Олександрії”. З боку Лазневого ставка воно виглядає, як старовинний замок без даху, під яким із зворотного боку проглядається ще й нижній ярус. Він виконує роль підпірної стінки дамби Лазневого ставка, води якого гучним водоспадом збігають вниз.
З балкона другого поверху “руїн” спостерігається мальовнича картина ставка, оточеного пишною навколоводною рослинністю. І тільки гомін водоплаваючих птахів в надії отримати ласий шматочок порушують тишу. З оглядового майданчика на північ відкривається не менш привабливий вигляд на річку Рось – водна гладь, укрита величезним серцеподібним листям латаття з розсипом білих квітів. Очеретяні зарості з яскравими вкрапленнями ірису болотного хвилюються під подихом вітру. Як справжнє мистецьке полотно, ці природні пейзажі можна розглядати нескінченно, помічаючи все нові деталі, відкриваючи нові ракурси.